ПІД ПІСКОМ
Гіпогей: механізми під ареною
Дворівневий лабіринт тунелів, кліток, кабестанних підйомників і люків під ареною — прихований механізм, завдяки якому леви й декорації наче з'являлися з нізвідки.
Check dates and availability ↗Що приховувалося під підлогою
Арена, на яку ви дивитеся сьогодні, насправді є відкритим підвалом Колізея. Під дерев'яним бойовим настилом, доданим приблизно через десять років після відкриття споруди за імператора Доміціана, розташовувався гіпогей — від грецького слова «підземний», — дворівневий лабіринт цегляно-кам'яних проходів, камер і кліток, що займав усю площу арени. Це був службовий рівень найвеличнішого театру давнього світу, повністю прихований від десятків тисяч глядачів нагорі. Тут гладіатори робили останні приготування, дикі звірі метушилися в тісних загонах, а робітники сцени трудилися при світлі олійних ламп. З'єднувальні тунелі тягнулися навіть за межі споруди — вважається, що один вів до сусідніх казарм гладіаторів, інший — у бік стаєнь, — тож артистів і звірів можна було доставити непомітно, і вони з'являлися на арені наче з нізвідки.
Підйомники та люки
Геніальність гіпогею полягала в його вертикальному устрої. Уздовж коридорів розташовувалося безліч шахтно-підйомних станцій — десятки, а за деякими реконструкціями, можливо, до вісімдесяти, — кожна являла собою дерев'яну платформу, що рухалася в обшитій каменем шахті й підіймалася кабестаном, який обертали команди людей, що тягнули за канати. Клітку з твариною завантажували внизу, піднімали шахтою і випускали через відкидний люк у підлозі — звір наче за помахом чарівної палички з'являвся на арені. Тим самим способом піднімали розфарбовані декорації, штучні скелі й цілі зарості дерев, щоб «одягнути» пісок для інсценованого полювання. Механізм із противагами міг швидко й послідовно піднімати значну вагу, дозволяючи організаторам видавати сюрприз за сюрпризом — спецефекти своєї епохи, повністю створені м'язами й мотузками.
Тварини, клітки і закулісна тіснота
У день ігор гіпогей був місцем шуму, задухи й небезпеки. У клітках тримали ведмедів, великих котячих, кабанів і більш екзотичних тварин — леопардів, страусів, а часом і слонів, — привезених з усієї імперії й утримуваних унизу до своєї миті. Гладіатори чекали в бічних камерах; поранених і загиблих виносили через ворота, які римляни похмуро пов'язували з Лібітиною, богинею похорону. Під найнижчим рівнем проходили дренажні канали — частина системи, що не дозволяла підвалу затоплюватися. Керувати всім цим — синхронізувати підйомники, випуск тварин, розчищення арени між номерами — потребувало сил справжньої маленької армії обслуговуючого персоналу, з тим ступенем злагодженості, яку сьогодні ми пов'язали б із великою театральною постановкою, — і все це залишалося невидимим для натовпу нагорі.
Питання про морські бої
Античні автори описують серед найраніших видовищ Колізея навмахії — інсценізації морських боїв у затопленій арені, — що влаштовувалися ще до того, як Доміціан викопав гіпогей і запечатав підлогу над ним. Чи могла арена справді заповнюватися водою і яким чином — питання, яке досі серйозно обговорюють історики. Одні стверджують, що дренажна система споруди та сусідні акведуки могли наповнити неглибокий басейн поверх початкової підлоги; інші вважають, що розповіді перебільшені або що подібні бої насправді відбувалися в іншому місці, а пізніше були приписані легенді Колізея. Достеменно відомо одне: після того як підземні галереї були викопані, затоплення стало неможливим — механізмам унизу потрібно було залишатися сухими. Якщо затоплені бої тут узагалі відбувалися, то лише в найперші роки існування споруди, до появи підвального рівня.
Чому все це видно сьогодні
Упродовж більшої частини своєї історії гіпогей був невидимий — його приховував дерев'яний настил, вкритий піском. Цей настил давно згнив і зник, а тунелі поступово заповнилися землею й уламками, і повністю розчистили їх лише археологи нового часу. У результаті виник той вигляд у розрізі, що став візитівкою Колізея: ви дивитеся вниз, у відкритий цегляний лабіринт, а не крізь гладкий овал піску. Останніми роками біля краю арени відновили ділянку настилу — саме це дозволяє відвідувачам арени знову опинитися на рівні бійців, залишаючи решту гіпогею відкритою для огляду внизу. Те, що виглядає руїною, насправді є оголеним механізмом.
Побачити гіпогей на власні очі
Доступ у сам гіпогей — спуск між тунелями, а не погляд на них згори, — найсуворіше обмежений досвід, який пропонує Колізей: він відкривається лише невеликим групам із гідом за розкладом. Це окремий квиток, відмінний від доступу на арену, хоча деякі преміальні тури поєднують обидва варіанти. Знизу масштаб цієї інженерії відчувається зовсім не так, як із трибун: висота шахт, стерте каміння підйомних пазів, уся складність механізму, створеного, щоб проводити левів і декорації крізь суцільну підлогу. Якщо ваш тур включає підземелля, вважайте це найрідкіснішим враженням на всій території; якщо ні — вигляд згори, з арени, все одно покаже вам усю цю продуману систему цілком.